Фільм Мстислава Чернова на кінофестивалі Sundance — як це було

Американські тінейджери на публічних кінопоказах, довге мовчання після перегляду, схлипування під час певних сцен у фільмі, захоплення фантастичною режисерською роботою та героїзмом українців — документальну стрічку про контрнаступ 3-ї штурмової бригади у 2023 році вперше презентували світу 23 січня 2025 року, вслід чому весь тиждень фільм показували американській аудиторії на одному із найпрестижніших кінофестивалів незалежного кіно у США Sundance Film Festival у штаті Юта.

За подіями на місці стежила журналістка Уляна Бойчук, вона і розповість деталі.  

Світова прем'єра "2000 метрів до Андріївки"

Заплющіть очі і уявіть собі тишу, переповнену думками. Тишу, яку всі бояться перебити. Тишу, яка говорить голосніше за будь-які слова. Саме так можна описати те, що відчуваєш після перегляду "2000 метрів до Андріївки". Фільм авторства оскароносного українського режисера Мстислава Чернова став однією з найочікуваніших прем'єр кінофестивалю Sundance 2025 року у США.

Світова прем'єра фільму "2000 метрів до Андріївки" відбулась у перший день фестивалю та була анонсована тут, як один із ключових фільмів фестивалю. Команда, яка працювала над фільмом, на чолі із режисером Мстиславом Черновим, була на премʼєрі. Зал після перегляду тричі аплодував стоячи.  

Стрічка про те, як українські захисники проводили контрнаступ у 2023 році та звільняли селище Андріївка поблизу Бахмута. Режисер Чернов, зі своїм колегою Олександром Бабенком, вирушили на передову разом із солдатами, щоб зафільмувати, що там відбувається насправді. 

"І коли ми зустрілися з Федею, це вже був розпал контрнаступу, і справи вже йшли не дуже добре. 
Тоді Федя та його команда показали нам момент загибелі свого друга — Гагаріна. Вони тоді оплакували його смерть. І я подумав, що це був перший раз, коли вони самі насправді ЦЕ побачили. Момент смерті було записано на їхні камери (військових. — Ред.), але вони ніколи не дозволяли собі дивитися ці кадри разом. Тоді вони були шоковані і одночасно напружені. Ми говорили з ними і дивились на них", — розповідає Чернов публіці після прем'єри про момент, який був ключовим як у самому фільмі, так і в момент його створення. 

"Потім ми подивилися на карту, і я побачив той ліс, як невелику смужку землі на карті. Я подумав: «О Боже мій, це ці два кілометри, та одна миля, — це історія цілої, ЦІЛОЇ лінії фронту, яка становить тисячі кілометрів». Якби ми змогли розповісти ТУ історію, бо наша — це лише маленька частина, — то ми б могли розповісти набагато більше. Тож ми старалися з усіх сил", — каже до аудиторії Мстислав. 

Сцена смерті військового із позивним Гагарін — найсильніша у фільмі і звертає сюжетну лінію у інше русло. 

На початку фільму автор цитує солдата, який каже, що війна — це ніби окрема планета, де ти висаджуєшся, і тут все і всі тебе намагаються знищити. Але це не планета, додає від себе режиссер, а країна у центрі Європи, де триває війна. 

І весь фільм ти ніби у відеогрі, і здається, що це не може бути насправді: руїни, понівечені будинки та закинуті тіла, ліс, який, здається, ніколи не закінчується, бій, який триває ніби цілу вічність. 

"Зйомка на нагрудну камеру додавала ніби ефекту присутності. Я ніби дуже близько відчув цю війну", — каже один із глядачів після публічного перегляду.

"Я досі не можу зрозуміти, як вони пішли аж туди знімати кіно. Це безстрашно і, я би сказав, — героїчно. Як вони не боялись?" — питає при розмові із другом у компанії ще один глядач. 

У фільмі, окрім режисерської роботи, використані також і кадри із нагрудних камер солдатів, є кадр також, де солдати самі себе фільмують. Важливою частиною знімального процесу було саме провести достатньо часу з військовими, поспілкуватись із ними та налагодити контакт. Режисери намагаються бути непомітними.

"Ми витрачаємо набагато більше часу, ніж ви бачите у фільмі. Військові начебто дають офіційну відповідь, знають з голови періодичні вивчені відповіді, а щоб дійти до людських речей, потрібен час, і камера має бути меншою, операторська робота має бути помітною, але водночас дискретною, не агресивною. Це баланс, але це те, чого я навчився протягом багатьох років, і мій колега Алекс так само. Це те, що дає робота в журналістиці за багато років", — каже Мстислав.

"Це складне і важке кіно, але його треба дивитись. Я надіюсь, його подивиться якомога більша кількість людей", — каже мені один з глядачів.

Кожен режисер на фествиалі Sundance мріє, щоб його фільм охопив якомога більше глядачів.

"Той факт, що ми здобули цю нагороду — вже означає, що фільм знайде свою аудиторію, і ця аудиторія, сподіваюсь, буде більшою, ніж у "20 днів у Маріуполі", — каже після церемонії нагородження Мстислав Чернов в коментарі для Новини.LIVE. 

Нагорода на Sundance Film Festival 

Sundance Film Festival у США — це один із найпрестижніших кінофестивалів незалежних фільмів у світі; це своєрідний майданчик для дебюту, який, до речі, стався у Мстислава Чернова два роки тому із фільмом "20 днів у Маріуполі", який пізніше отримав найвизначнішу премію Американської Кіноакадемії — Оскар. Цьогоріч на Sundance фільм "2000 метрів до Андріївки" отримав нагороду за найкращу режисерську роботу у номінації World Documentary на кінофестивалі Sundance у США. 

"Ми не чекали, ми не сподівались на цю нагороду. Ми знаємо, що зараз увага світу приділяється не тільки Україні. Українським фільмам набагато важче привертати до себе цю увагу, набагато важче говорити зі світом, але мені здається, що цей рік, який тільки починається, — стане роком, коли всі говоритимуть про Україну, всі хотітимуть знати, що українці відчувають, що вони думають про землю, яку вони захищають, тому що нас будуть просити її віддати", — додає в ексклюзивному коментарі після церемонії нагородження Мстислав Чернов.

"Для мене надважливо, щоб фільм привернув увагу до того, що йдеться не просто про кілометри чи милі; не просто про назви населених пунктів, які були зруйновані Росією; не просто про імена людей, які втратили життя; а про справжніх героїв, про міста і села, які є домом для всіх нас, і я хочу, щоб цей фільм був присвячений всім тим, хто захищає землю, яку ми називаємо своїм домом", — каже ексклюзивно режисер фільму Мстислав Чернов після того, як отримав режисерську нагороду фестивалю за свою роботу над стрічкою "2000 метрів до Андріївки". 

Робота над фільмом, самі зйомки, проходили під час світових прем'єр першого фільму Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі". Під час світової прем'єри "2000 метрів до Андріївки" на Sundance режисер ділиться певним дисонансом, як дивно було бачити нормальне життя на фестивалях, спілкуватись з людьми, ходити на нетворкінги та прем'єри, а потім повертатись до зйомок на передовій.

"Це було, ніби я бачив те, що було написано під час Першої світової війни, Другої світової війни, — те, що бабуся розповідала мені про те, через що пройшов наш дідусь. Мій дідусь воював у тих самих місцях, де ми бачимо, як б’ються ці люди у фільму", — каже Чернов. 

На кінцевому публічному перегляді фільму його режисер Мстислав Чернов каже, що люди питають, що таке Андріївка і чому взагалі фільм має саме таку назву.

"Це САМЕ тому, чому цей фільм має називатись "2000 метрів до Андріївки"! Щоб люди знали, що це і де!" — емоційно відповідає режисер. 

Чергова документальна стрічка оскароносного українського режисера Мстислава Чернова — про найвищу цінність — людське життя та нікчемність війни, яка його забирає.

"Цей фільм багато разів змінював своє значення, поки ми його знімали. Тому що, поки ми його знімали, все більше і більше тих людей, яких ви бачите, помирало. І ці новини надходили і надходили… Це просто повністю змінило значення історії цього фільму, який починався як переможна історія, а потім раптом через рік це стало чимось іншим", — каже Мстислав Чернов. 

"А що, якщо війна триватиме до кінця нашого життя?" — лунає остання фраза-питання у фільмі, яка відгукується у голові кожного українця і відповідь на яку не знає ніхто.