Як Україна відбиватиме масовані ракетні удари РФ взимку: велике інтерв'ю Ігната

Скільки ракет накопичила Росія за півтора місяці паузи ударів по Україні та як саме Повітряні сили збираються захищати небо під час чергової складної зими в України — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів спікер Повітряних сил України Юрій Ігнат.

Як готуються Повітряні сили до відбиття чергових ракетних атак Росії?

— Ми у готовності 24/7. Готувати щось додатково — треба ще мати з чого. Але загалом ми готуємо особовий склад — людей, які навчаються за кордоном. Ось це і є підготовка.

Безумовно, обладнуємо додаткові позиції, маскувальні речі, керівництво прораховує ризики, можливо, нові тактичні прийоми, аби заставати ворога зненацька. Для досягнення успіху потрібне нестандартне мислення. І ці нові підходи дозволять нам протиядіти противнику, який переважає нас технічно та кількісно. 

Разом з тим йде нарощення Сил оборони. Це мобільні вогневі групи, нещодавно отримали систему ППО NASAMS. Хтось дає радар, хтось установку, командний пункт — і уже фактично підрозділ.

Прогнозів ніяких давати не буду, бо часто мої слова виривають із контексту. Але очевидно, що мета ворога — вразити нашу інфраструктуру. Будемо робити те, що й минулого року, — збивати ворожі цілі.

Часто можна почути, що Україна 2023 року вже не та, якою була восени 2022-го. Тобто повітряний захист країни значно посилений.

— Давайте повернемось у вересень 2022 року. 11 вересня ворог атакував Харківську ТЕЦ 12 крилатими ракетами, з яких, до речі, 9 було збито. Це був старт атак (по енергетичній інфраструктурі. — Ред.). У жовтні ми отримали перші комплекси ППО NASAMS та IRIS-Т. До речі, IRIS-Т має чудовий радар, який працює з іншими системами. Навіть горобця побачить за багато десятків кілометрів. Це дійсно гарна німецька система. 

Після наш повітряний захист почав нарощуватись, надійшли додаткові установки — Patriot, SAMP/T, Crotale, Avenger, Gepard, Hawk. Номенклатура на сьогодні у Сил оборони велика. Але питання у кількості. Її надзвичайно мало, аби ми могли сказати, що забезпечуємо надійний захист країни.

Радянські системи повітряного захисту потроху витісняються західними. Надалі основою нашого ППО стануть NASAMS, IRIS-Т, SAMP/T та Patriot. Це буде основа зенітно-ракетних військ Повітряних сил.

Але на сьогодні все, що є, йде у бій через велику кількість засобів повітряного нападу. Наприклад, у вересні ворог випустив по Україні 500 "шахедів". Ми не можемо витрачати зенітно-керовані ракети на таку велику кількість дронів, інакше російська авіація почне залітати на нашу територію.

Чому Захід, якому не загрожують ракетні удари, не може поділитися з нами своїми засобами ППО?

— Те, що зайве і просто лежить, нам вже дали. Своє ППО ніхто не віддає, це ж суперечить національним інтересам. ППО зараз багато не буває. Країни Заходу зробили ставку на повітряний захист винищувачами 4+ покоління. Провідні країни світу та члени НАТО хочуть отримати F-35. В тому числі і Велика Британія, яка є виробником Eurofighter Typhoon (багатоцільовий винищувач четвертого покоління. — Ред.).

Лінійка F теж буде в Україні, а у подальшій перспективі й F-35. Бо ми маємо такого сусіда, як Росія. 

Канада чи США теж не мають суцільного покриття ППО. Це ж не якась умовна парасолька, яка покриває цілий материк. Це неможливо. 

До того ж, на жаль, на прикладі нашої держави світ побачив, що таке глобальний напад і засоби повітряного нападу різних типів, сотні крилатих та балістичних ракет, БпЛА. Це все ризики та загрози. "Залізний купол" також не витримав масованої атаки крилатих ракет, РСЗВ та дронів.

Тому Захід збільшує свою промисловість і для себе, і для нас. На виробництво ракет і систем ППО закладені чималі кошти. 

За даними ГУР, Росія накопичила 870 ракет. Цей потенціал збільшився чи зменшився порівняно із 2022 роком?

— Кому як не ГУР це знати, скільки ракет накопичив ворог. Наше завдання ці ракети знищувати. Два місяці тому йшла мова про 600 ракет: "Кинджали", два типи "Іскандерів" — М та К, Х-101/Х-555, "Калібри", які є далекобійними та високоточними і можуть діставати у будь-яку точку України.

Окрім цього, Росія має інші ракети — "Онікс", Х-55, Х-22, Х-32, є ракети С-300, якими бʼють по землі. Масованих ударів немає майже два місяці, але є точкові удари. Отже, ворог зміг піднакопичити 800+ ракет. 

Проте під час атак нашої критичної інфраструктури із вересня 2022-го по березень 2023 року ворог використав понад тисячу крилатих ракет. Із них було збито понад 700. Відтак ракетний потенціал минулого року у них був значно більший за сьогоднішній.

Де Росія бере стільки "шахедів"? Вона запустила своє виробництво чи це все ще збірка іранських?

— На щастя, у Росії немає технологій, щоби виробляти мікросхеми, чіпи і решту підсанкційних товарів. Але вони можуть робити планери, двигуни можуть замовляти в Китаї, хоча вони європейські, бак можна із пластикової пляшки зробити, налагодити власне виробництво вибухівки. Однак їм потрібно отримати унікальні комплектуючі, які дозволять застосовувати цю зброю на великій відстані.

Росіяни також намагаються модернізувати ці ударні дрони, додаючи якісь композитні матеріали, щоби зменшити радіолокаційну помітність. Але ця ціль видима для наших Сил оборони.

Більшість атак "шахедами" наразі припадає по українському півдню. Чому?

— Спершу були атаки по Бессарабії, де Україна налагодила експорт збіжжя. Росія хотіла знищити не лише припортову інфраструктуру, але й самі зерносховища. Тобто била по продовольству, як і у 30-ті роки минулого століття. Такий собі цинічний образ російського окупанта і садиста.

На цьому напрямку почали краще відпрацьовувати наші мобільні групи, відтак обстріли припинились. Але "шахед" — складна ціль, а запускають їх вночі. Радіус ураження мобільних вогневих груп невеликий, лише 2 км. Тому інколи не вдається знищити навіть і половину запущених шахедів.

Спершу вони летять групою з різних напрямків, далі розділяються на підгрупи, опісля вже по одному, притискаючись до землі. Інколи навіть ландшафт місцевості не дозволяє його побачити. Начебто гудить, шумить, але мобільній вогневій групі перш за все потрібно бачити його візуально і знищити чи то зеніткою, чи то крупнокаліберним кулеметом. 

Найкраще із "шахедами" може впоратися німецька установка Gepard. У західних областях робота мобільних вогневих груп ускладнюється ще більше.

Чому, до речі?

— Бо якщо південь — це рівнини, то захід України — це вже гірська місцевість, сотні метрів над рівнем моря, пагорби, ліси. І все це, вже починаючи із Хмельницької області. 

Прицільна дальність кулеметів, якими мобільні вогневі групи збивають "шахеди" — до 2 км. А подивіться на територію Стрийського району (в ніч на п'ятницю 3 листопад російські окупанти спрямували на захід України 16 "шахедів". — Ред.).

Скільки мобільних груп там слід зосередити, щоби вона находила одна на одну і перекривала можливості прольоту БпЛА? Тому мобільні групи виставлені ближче до самих обʼєктів, які можуть бути потенційно уражені. 

Просто стояти в полі і чекати, що повз тебе пролетить "шахед" на удачу — не варіант. Тому ми максимально ефективно намагаємось захистити обʼєкти, які є потенційною ціллю для ворога. Так, мобільні вогневі групи дають серйозний відсоток збиття, але найбільший дають зенітно-ракетні війська.

Проте потрібно шукати більш раціональні шляхи знищення цих БпЛА. Це той же Gepard, який одною чергою розривними снарядами може знищити і БпЛА, і крилату ракету. Але його радіус роботи 4,5 км. Теж небагато. І скільки тоді треба цих Gepard нам?

Також маємо гарні новини від британців. Їхні новітні установки Terrahawk Paladin, які можуть працювати як на автомобільній платформі, так і на стаціонарній, і також захищати обʼєкт критичної інфраструктури.

Можливо, як зброя останньої надії, якщо ворожі повітряні цілі пропустили попередні установки. Адже загалом такі повітряні засоби, як крилаті ракети та дрони, створені для подолання системи ППО. Завдяки інтелектуальній системі штучного інтелекту та оптичному наведенню Paladin уже без втручання людини, завдяки локаційному наведенню, зможе виявити ціль та самостійно знищити її.

Окрім ракет та "шахедів", Росія тероризує Україну ще й КАБами — керованими авіаційними бомбами. Останніми тижнями ці обстріли посилилися буквально в рази.

— Так, це величезні ризики. Пів року тому Росія використовувала та поодиноко застосовувала дані КАБи на відстані близько 50 км від бойового зіткнення.

Ближче вони не підлітають, бо бояться наших комплексів. Ще 20 км ця бомба може летіти вглиб нашої території. Досить часто КАБами обстрілюється Бериславський район Херсонської області. Ворог бив по людських хатах, по цивільній інфраструктурі. Звісно, його це не зупиняло, йому потрібен був результат і випробування, як ця зброя працює.

Ці бомби на кшталт американських JDAM, які ми теж застосовуємо і маємо гарний результат. JDAM — бомба у 250 кг, і от вона дійсно летить точно в ціль. 

Росіяни розробили свій аналог у 500 кг, поставили систему управління, крила — і ця бомба летить, але не так точно, як західна. Спершу вони випускали їх десятками, а тепер це число перейшло за сотні. І для нас це антирекорд. Наразі по Україні прилітає вже понад сто авіабомб на різних напрямках. 

Дуже багато від них страждає Херсонщина і наші війська. Росіяни не беруть якістю, а беруть кількістю. Так, КАБи стали для них альтернативо замість ракет по прифронтовій території.

Поки що боротися із ними ми не маємо можливості. Був випадок у Брянській області, коли система Patriot знищила п'ять російських бортів: одночасно три гелікоптери та два літаки, які, власне, летіли бомбити нашу північ. Спершу вони довго не могли зрозуміти, що це, але відтоді довгенько не залітали на цей напрямок.

Схожий випадок був на Одещині. Можливо, ще десь були, про які поки що невідомо. Але наявність на певних напрямках таких систем, як Patriot, вже провокує певну паніку у російських пілотів. 

А якщо до них додати ще й F-16, які підсилюватимуть захист з неба, тоді ворог припинить виконання таких завдань.

До речі, скільки ЗРК Patriot наразі має Україна?

— На бойовому чергуванні у нас є два дивізіони, ще один комплекс чекаємо від Німеччини. Але Patriot, як і крилатих ракет, багато не буває. Нам потрібно більше систем, аби забезпечити захист країни. Він же не лише на відстані до 150 км може збивати літаки та гелікоптери, а й може збивати ще й балістику.

Як просувається навчання наших пілотів на F-16?

— Навчання триває у країнах Європи та США. Партнери надали нам навчально-бойові літаки для центру підготовки, який наразі будують в Румунії. Україна теж будуватиме такі центри, якщо вже ми переходимо на цей тип літака. Нам теж потрібен буде центр підготовки пілотів.

Адже виш — це одне навчання, а центр навчання, де пілоти проходитимуть серйозну кваліфікацію — це зовсім інше. Можливо, такий центр в Україні будуватиметься вже навіть під час війни. Чому ні? 

Бо один центр не витягне усіх інженерів та льотчиків. До того ж обмежена кількість тренажерів, симуляторів, бойових літаків, а також інструкторів. Тому США та Європа і долучились до авіаційної коаліції. 

А Велика Британія, яка навіть не має F-16, наразі вже навчає наших молодих лейтенантів, фактично випускників цього року, за програмою англійської мови. Загалом це навчання триватиме до двох років, з переходом на бойовий літак.

Навчання пілотів, як у військовий так у мирний час — безперервне. Курсант вступає на перший курс льотного факультету, і він вже починає літати. У бригадах теж тривають постійні польоти — по п'ять льотних змін на тиждень.

Разом з тим фіксуємо менше злетів російських МіГ-31, через який оголошується масштабна повітряна тривога (станом на 8 листопада. — Ред).

— Чому ж? Нещодавно тривога тривала понад дві години (4 листопада повітряна тривога тривала 2,5 години — Ред.). Якщо тривога 20 хвилин — то це лише зліт-посадка.

Півтори години — патрулювання. МіГ-31 вилітає із Саваслейки (авіабаза в Нижегородській області. — Ред.), поки не випрацює все пальне... Є на його борту "Кинджал" чи ні — не завжди ця інформація є точною. Якщо злітає не один літак, а два-три, то це ще більша загроза та небезпека. Загалом цей літак теж має обслуговуватись тощо.

Є загроза — буде тривога. "Кинджал" летить дуже швидко — 2-3 хвилини від моменту пуску до удару.